515. Повідомляється, що посланець Аллага, нехай благословить його Аллаг і вітає, сказав:

إِنَّ اللّٰهَ تَعَالَىٰ قَالَ: مَنْ عَادَىٰ لِي وَلِيًّا فَقَدْ آذَنْتُهُ بِالحَرْبِ، وَمَا تَقَرَّبَ إِلَيَّ عَبْدِي بِشَيءٍ أَحَبَّ إِلَيَّ مِمَّا افْتَرَضْتُهُ عَلَيْهِ، وَمَا يَزَالُ عَبْدِي يَتَقَرَّبُ إِلَيَّ بِالنَّوَافِلَ حَتَّىٰ أُحِبَّهُ، فَإِذَا أَحْبَبْتُهُ كُنْتُ سَمْعَهُ الذِي يَسْمَعُ بِهِ، وَبَصَرَهُ الذِي يُبْصِرُ بِهِ، وَيَدَهُ التِي يَبْطِشُ بِهَا، وَرِجْلَهُ التِي يَمْشِي بِهَا، وَإِنْ سَأَلَنِي لأُعْطِيَنَّهُ، وَإِنِسْتَعَاذَنِي لأُعِيذَنَّهُ، وَمَا تَرَدَّدْتُ عَنْ شَيْءٍ أَنَا فَاعِلُهُ تَرَدُّدِي عَنْ قَبْضِ المُؤْمِنِ؛ يَكْرَهُ المَوْتَ، وَأَنَا أَكْرَهُ مُسَاءَتَهُ

«Воістину, Всевишній Аллаг сказав: "Той, хто ворогує з Моїм угодником, тому Я оголошую війну; і не може раб наблизитися до Мене з чимось більшим, ніж тим, що Я зробив для нього обов'язковим; і після цього раб буде робити бажані справи і продовжуватиме наближатися до Мене, доки Я його не полюблю, і якщо ж Я його полюблю, Я стану його слухом, яким він чує, і стану його зором, яким він бачить, і рукою, яким він щось робить, і ногою, якою він ходить, Якщо він Мене про щось попросить, Я обов'язково йому це дам, якщо він вдасться до Мене за захистом, Я обов'язково захищу його, І ніщо із вчиненого Мною не змушує Мене вагатися такою мірою, як необхідність забирати душу віруючого, який не бажає собі смерті, і Я не бажаю заподіяти йому зло».